Колеги з JYSK Україна під час війни
У колег з JYSK Україна одна спільна трагедія - війна, й одна на всіх заповітна мрія - перемога. Та кожен проживає ці важкі моменти по-різному. Хтось з нас працює в магазині, і ця робота дуже відрізняється від звичної. Хтось в рядах ЗСУ або в територіальній обороні оберігає своє місто й країну і потребує підтримки колег. А хтось пережив чи переживає ночі в оточенні ворога, у підвалі чи бомбосховищі... Ми тримаємо контакт із колегами та ділитимемось із вами цими неймовірними історіями.
ПАРА З JYSK ДОПОМАГАЄ ПАТРУЛЬНІЙ ПОЛІЦІЇ
Андрій Безхлібний, завідувач відділу меблів київського магазину та його колега й друга половинка Аліна Дорош, Customer service supporter, допомагають патрульній поліції.
До JYSK Андрій був кадровим офіцером - старшим лейтенантом медичної служби. Він поділився з Аліною базовими знаннями першої медичної допомоги пораненим. І це було дуже влучно, адже вони потрапили у підрозділ патрульної поліції, де медиків не вистачало.
В перші дні Аліна з Андрієм навчали надання першої медичної допомоги бійців підрозділу. А зараз вони рятують життя, виїжджаючи з хлопцями на завдання.
«JYSK також допоміг нашому підрозділу зі спальними мішками, ковдрами, кариматами, рушниками, - розповідає Аліна. - Крім того, ми закуповували все необхідне в поліцію. Дякую колегам з Customer Service, які дуже допомогли фінансово і постійно нас підтримують. Тут я також познайомилась зі справжніми поліціянтами, про яких пишуть у книгах: відважні, сильні й безмежно закохані у свою країну, готові захищати її до останнього! Також дуже багато поліціанток, які на рівні з чоловіками тримають зброю, патрулюють місто, виходять на варту. І хто після цього скаже, що жінка — це слабка стать?»
«Дякую компанії за підтримку, допомогу і турботу. Колеги, друзі, зараз тяжко, важко емоційно, страшно, і я також боюся кожного разу, коли виїжджаю на завдання. Але це нормально, і всі ми робимо важливу роботу на своїх фронтах! Все буде Україна!», - підбадьорює Андрій.
Колега з евакуйованого міста працює у львівському магазині
Олексій Сімбірьов, який до початку війни працював директором магазину JYSK в Харкові, після семи днів бомбардування евакуювався на захід України.
«Після приїзду до Львова я одразу попросився працювати й наступного дня вийшов на роботу в один з наших магазинів, - розповідає Олексій. - Дуже радий був цій можливості, адже робочі задачі трохи відвертають увагу від зовнішніх проблем, внутрішньої тривоги та читання новин.
Я пишаюся тим, що JYSK не лишився осторонь, виділяє волонтерам дуже багато товарів. Дякую, що відкрили частину магазинів для наших покупців, ми їм зараз потрібні, адже ми продаємо життєво необхідні товари. Ковдри, подушки, пледи, матраци, каримати, розкладачки… Попит значно перевищив пропозицію, полиці порожні - продали все що можна було продати! Ми зі свого боку намагаємося забезпечити винятковий сервіс кожному покупцеві, не дивлячись на нестандартні умови роботи».
Колеги з Бучі пережили дні та ночі в оточенні у бомбосховищах
Юлія Бондарчук, директор магазину JYSK у Бучі, що під Києвом, дев’ять днів жила з дітьми у підвалі. В оточенні серед бойових дій.
«Найжахливішим за весь час перебування там було незнання. Ми боялися вийти на вулицю, а там постійно бомбардували, літали гелікоптери та винищувачі. Приголомшливою була новина про те, що у ТЦ, в кому був наш магазин, прилетів снаряд та ,сталася пожежа, - ділиться Юлія. - Мій чоловік був за кордоном, я була одна з дітьми. Тому нам залишалося тільки спостерігати як тікають наші сусіди. Виїхати було неможливо, у нас в наявності не було автомобіля.
Нарешті ми знайшли людину, яка наважилася їхати й було вільне авто. Ми зібралися за 15 хвилин: дала указівки дітям, забрала котів. Вирішила, що для мене найбільш цінними є ті, у кого б'ються серця. Тому про речі та матеріальне не думала взагалі.
Далі все було як уві сні: як виїжджали, як було страшно, мені здається, я взагалі не дихала. Люди з автоматами, постріли над головою… пам'ятаю, що кожному дякували за те, що живі. Тепер інші цінності. Те, що колись здавалося важливим, тепер здається дрібницею. Дуже вдячна людям, які допомагали у цій жахливій ситуації.
Анастасія Захарова, завідувачка відділу дрібних артикулів магазину в Бучі, майже два тижні з чоловіком і трирічним сином були в оточенні в жахливих умовах.
«Через день після початку війни не стало Інтернету, через три дні - світла та води, а через сім днів не стало газу. Кажуть, людина може звикнути до всього. Так, ми прилаштовувалися. Воду носили відрами з колодязя, збудували піч у дворі для приготування їжі, зливали бензин з машин і заряджали генератор, щоб зарядити телефони. Всі сусіди згуртувалися як єдине ціле, допомагаючи один одному, розповідає Анастасія. - Потім стало зовсім страшно - бої наблизилися до нас і не вщухали по три години поспіль. Тоді була лише одна думка - виїхати разом з дитиною, але будо вже пізно, наше містечко було окуповано.
Колони ворожої техніки стояли по периметру нашого житлового комплексу. Ми чекали й чекали, коли ми зможемо виїхати з цього оточення. Гуманітарний коридор відкрили 8 березня. Виїжджали дуже довго колоною завдовжки декілька кілометрів. Ми бачили все: техніку, ворогів...Вони стояли кожні сто метрів з автоматами, і було чутно тільки вибухи навкруги… Ми не знали, що з нами буде за п’ять хвилин …Коли добралися до наших військових, плакали усі: і чоловіки, і жінки… найстрашніші миті мого життя були позаду.
Колега з Харкова організувала жіночий батальйон для допомоги ЗСУ
Катерина Грущенко, завідувачка відділу дрібних артикулів магазину у Харкові, була вимушена залишити рідне місто та домівку та зараз займається організацією гуманітарної допомоги у селищі під Харковом. Поруч з нею близько 500 переселенців із Харкова. Багато хто з цих людей були постійними покупцями її магазину JYSK.
«Кожного дня я маю безліч роботи: складання списків переселенців, формування потреб та запитів від жителів, фасування та видача гуманітарної допомоги. Але я вирішила на цьому не зупинятися. Адже відчуваю сили та бажання робити щось більше. Так, я приєдналася до створення та розвитку жіночої волонтерської спільноти, яка має на меті допомагати ЗСУ.
Наша організація об’єднує вольових та активних дівчат з різних куточків України. Ми - це Women’s battalion! Ми маємо власний сайт та активно розвиваємо сторінки в соціальних мережах.
Кожна з дівчин в нашому батальйоні має певну зону відповідальності. Ми разом формуємо потужну інформаційну платформу, яка може стати надійним фундаментом для кожного українця в скрутний час. В наших з вами руках наразі потужна інформаційна зброя - навіть звичайний смартфон допомагає наблизити нашу перемогу в інформаційному просторі. Один репост у соціальних мережах здатний врятувати чиєсь життя.
Особисто я долучилася до групи, яка розвиває нашу сторінку в Instagram. Я не маю професійного досвіду в цій сфері, але разом із командою я готова навчатися та робити все необхідне заради бажаного результату
Колеги, закликаю і вас приєднуватися до нашої організації. Разом ми здатні творити добру справу!
