Маю два приводи для гордощів: я – частина JYSK та українка!
Анна Мороз працювала в JYSK та будувала плани щодо подальшої кар’єри, та наразі війна кардинально змінила її сферу діяльності й життя.
Непрості часи – непрості рішення
Анна Мороз розпочала свій шлях в JYSK у 2007 році у Дніпрі. Працювала на магазинах J007, J008, а також, в інтернет-магазині з самого початку його заснування. Обіймала посади продавця консультанта, завідувачки відділу, старшого касира. Дуже мріяла вступити до HR команди JYSK. Але війна внесла свої корективи. Анна розповідає, чому саме і яким чином змінювалося її життя за останні півтора року.
«Війна для мене почалася, як напевно і для більшості українців, неочікувано, з шоком та плутаними думками й планами, як діяти далі. З кожною годиною першого дня були різні думки, виїжджати за місто, чи їхати за кордон… Було прийнято рішення виїхати за кордон, безпека на той час була попри все. Але, так цього і не сталося. За містом, куди ми виїхали тимчасово, було відносно спокійно, і так, відтягуючи момент від’їзду, навчилися пристосовуватись до реалій. Головним для мене було щонайменше травмувати свого сина. Я маю психологічну освіту і розуміння, як допомогти психіці у такій важкій нешаблонній ситуації, особливо для дитини.
Друга професія визначила мою роль у цій війні
З кожним місяцем війни мені ставало гірше і гірше в емоційному плані, і я зрозуміла, що хочу допомагати разом з волонтерами нашим військовим. Я доводила інформацію, яка б могла зберігати їхні життя на позиціях, що може відбуватися з ними, або з побратимами під час бойових дій та як собі допомагати. Зібрала команду зі своєї кафедри Університету, ми опрацювали максимум інформації, методик та тестувань, щоб максимально ефективно допомагати. Ось так в один із таких активних днів, коли я вже збиралась до дому після багатьох індивідуальних бесід, до мене звернувся один із військовослужбовців зі словами :« Давай до нас, ти нам потрібна, тебе чують і довіряють». Мене дуже потішили ті слова, але звичайно, таке рішення було для мене дуже важке. Я досі часом не вірю, що наважилась.
Праця заради майбутнього
То ж наразі я військовослужбовець та обіймаю посаду психолога. Займаюсь наданням практичної допомоги з питань організації морально-психологічного забезпечення, вхожу до високомобільної групи внутрішніх комунікацій оперативної психологічної допомоги при ГШ ЗСУ. Проводжу психологічні роботи з військовослужбовцями, які перебувають в кризовому психоемоційному стані, а також з тими, хто має симптоматику психологічного виснаження. Крім того, моя робота спрямована на ліквідацію негативних наслідків для психіки після конкретних подій, що відбулися під час ведення бойових дій. Також проводжу військовослужбовцям брифінг, щодо надання першої психологічної допомоги, безпосередньо під час ведення бойових дій, з врахуванням специфіки завдань, що виконують наші воїни.
З кожним днем думки про те, що я займаюсь важливою і потрібною справою, мене не покидають. Вже зараз потрібно дивитись на декілька кроків вперед і розуміти: перемога обов’язково настане, а нам вже зараз потрібен здоровий глузд, здорові сім’ї та відношення між людьми. Щоб всі вчилися критично мислити, й цінуючи захисників, не знецінювали роботу тих, хто знаходиться в тилу і підтримує економіку нашої країни. Ми - громадяни України й це такий привід для гордощів!
Колегам хочу побажати бути оптимістами та піклуватися про себе. Триматися разом та брати участь у благодійності – це наразі вкрай важливо. Дякую JYSK, всім колегам за підтримку і турботу, яку я відчуваю кожною клітинкою. Бо те, що я частинка JYSK, це ще одна причина для гордощів!».
